Я люблю рух. Не обов’язково знати, куди саме він приведе. Іноді найцікавіше — просто звернути з дороги й подивитися, що буде далі.
Моя пристрасть — швидкість, мотоцикли й дороги без чіткого маршруту. Побачити нові красиві місця, відчути вітер, свободу і той момент, коли ти просто їдеш, не думаючи, що буде за наступним поворотом. Люблю гарячу баню і холодну ополонку — коли можна вимкнути голову й нарешті відчути власне тіло. Люблю моменти, коли нікуди не треба поспішати.
І дуже люблю свою сім’ю. Це, мабуть, найдорожче, що в мене є.
Я мама трьох дівчаток, тому час із ними для мене справді важливий. Я не хочу одного дня озирнутися назад і зрозуміти, що найкращі роки пройшли десь між дедлайнами.
Я не женуся за дорогими речами й не викладаю кожен свій крок у соціальні мережі заради схвалення. Життя напоказ — це не моя фішка.
Мені набагато важливіше прожити момент, ніж отримати сотню чужих реакцій на нього.
Мені важливо жити, а не демонструвати, як я живу.
Проте якщо знаходиться однодумець, я завжди за спілкування. Мені цікаві люди, з якими можна обговорювати ідеї, мрії, технології, дивні задумки й нові можливості.
Мабуть, саме такі розмови мені й потрібні — не заради кількості знайомств, а заради нових думок.
Я Юлія — веброзробниця, 3D-художниця та людина, якій постійно цікаво перевіряти: а що, якщо зробити інакше?
Я закінчила Сумський державний університет та здобула ступінь спеціаліста за спеціальністю «Комп’ютерні науки та інформатика».
Працювала з веброзробкою, дизайном, SEO та цифровими інструментами. Зараз розвиваюся в 3D, 3D-друці, анімації, штучному інтелекті та автоматизації.
Мене не лякає технологія, якої я не знаю.
Навпаки.
Якщо я чогось не вмію — мені стає цікаво.
Я люблю створювати.
Сайт, який працює не так, як усі.
3D-модель, яку можна не лише уявити, а й покрутити у 3D-середовищі.
Фізичний продукт, якого ще ніхто не робив.
Анімацію, історію, освітній проєкт, технологію.
Можливо, одного дня — щось, для чого сьогодні ще навіть немає назви професії.
Мені подобається стояти на межі між цифровим і реальним світом і дивитися, що можна з цього придумати.Саме тому я не дуже прагну до класичної роботи з 8 до 5.
Не тому, що не люблю працювати.
Коли мене щось захоплює, я можу працювати над цим до ночі. Але я не хочу вимірювати свою цінність кількістю годин, проведених перед комп’ютером.
Творчість задихається там, де головним показником стає присутність на робочому місці.
Мені потрібен простір думати, пробувати, помилятися, змінювати напрямок і знову починати.
Мені потрібна свобода.
І водночас мені потрібен час для людей, яких я люблю.
Можливо, через якийсь час я працюватиму повний робочий день. Але це має бути проєкт, який мені справді цікавий. Бо працювати лише заради грошей — для мене прямий шлях до вигорання.
Я не знаю, якою буде моя робота через десять років.
І, чесно кажучи, не хочу знати.
Бо мені подобається, що попереду ще багато невідомого.
Я можу допомогти перетворити ідею на щось реальне.
Сайт, який не просто «є в інтернеті», а працює на вашу задачу. Продумати структуру, дизайн і подачу, зробити зрозумілим складне, додати потрібну функціональність і не залишити після себе хаос, який потім доведеться розгрібати.
Можу підхопити проєкт там, де він застряг, розібратися з тим, що не працює, або разом придумати рішення, якого спочатку взагалі не було.
Мені цікаві задачі, де потрібно думати, а не просто виконувати список інструкцій.
Але є один нюанс.
Я не ваша людина, якщо вам потрібен просто виконавець, який мовчки зробить «як сказали», поставить галочку й піде.
Я ставитиму запитання. Можу не погодитися. Можу запропонувати інший варіант. І якщо бачу, що рішення можна зробити краще — скажу про це.
Зате якщо вам потрібна людина, яка не боїться розібратися, придумати, спробувати нове й довести ідею до результату — можливо, нам по дорозі.
“Я не хочу знайти своє місце у світі. Я хочу створити своє.”